• “ДНР-ЛНР” знищили б Україну, але Путін не додумається – американський політолог

“ДНР-ЛНР” знищили б Україну, але Путін не додумається – американський політолог

.

Источник: Народна Правда


Про те, як Володимир Путін може вдарити по Україні, повернувши так звані “ДНР-ЛНР”, чим небезпечні Крим і ОРДЛО і якою є найбільша загроза виборів-2019, в інтерв’ю НАРОДНІЙ ПРАВДІ розповів американський експерт з питань України, професор політології в університеті Рутгерса в Ньюарку, Нью-Джерсі, історик Олександр Мотиль.



– Які найбільші виклики, на Ваш погляд, можуть нести в собі президентські та парламентські вибори?


– Рівень люті в Україні – як, до речі, і всюди – такий високий, що значна частина електорату буде засмучена, незалежно від того, хто виграє. Можливі демонстрації, протести, котрі Москва використає для дестабілізації країни. Але найбільший виклик – це можлива перемога Володимира Зеленського, що рівнозначне з політичним самогубством України. Війна, Путін, Крим – це все екзистенційні загрози для України, а тут главою стає… клоун.


– Чому, на Ваш погляд, в Україні виникає проблема з переобранням у кожного діючого президента? Адже ніхто, крім Кучми 1999 року, який зміг тоді вивести в другий тур проти себе комуніста Симоненка, не проходив на другий термін.


– В українців нереальні очікування від президента. Має зробити все і перетворити країну на Швейцарію – швиденько та безболісно. І одночасно має бути святим. Таких політиків ніде немає і не може бути. Звичайно, розчарування і переконання, що все пропало і що ніщо не змінилося, стають тоді закономірними.


– Промосковська орієнтація може посилити свої позиції в Україні після президентських і парламентських виборів?


– Якщо виграє Володимир Зеленський – так. Він – політичний неук, і всі досі заховані реакціонерні течії спробують скористатися його неуцтвом.


– Чи може в Україні відновитись протистояння між електоральними макрорегіонами – умовний Захід-Центр проти умовного Південного Сходу? Здавалося, таке протистояння зникло в 2014 році.


– Скоріше, ні (за умови, що Зеленський не буде президентом). Тенденція іде до “зближення”, якщо ще не до “злиття” народів, але ceteris paribus (лат. «за інших рівних умов»). Путін міг би відновити протистояння, не так зброєю та агресією, які скоріше всіх українців об’єднують, а привабливою пропозицією мирного розв’язання війни з «Л/НДРією». Уявіть собі, якби він запропонував повернути Україні «Л/ДНР» без будь-яких умов. Такий троянський кінь моментально розділив би українців. На щастя, Путін занадто вузьколобий та імперський, щоб про таке подумати.


– Чи є підстави говорити про існування двох моделей української політичної нації?


– Звичайно, але такі моделі всюди існують – особливо в Західній Європі та Північній Америці. Таким чином, Україна – сучасна, європейська держава, яка старається задовольнити і тих, що хочуть україномовну націю, і тих, яким українська мова байдужа.


– Наскільки стабільною є спрямованість України на входження до Євросоюзу та НАТО?


– В України немає іншого вибору, і поки існують НАТО та ЄС, вона мусить туди прямувати. Але необхідно собі теж усвідомлювати, що 5-та стаття НАТО (5-та стаття угоди щодо створення Альянсу, яка передбачає, що напад на одну з держав НАТО є нападом на весь блок, – НП) не зобов’язує до інтервенції, і що ЄС може суттєво змінитися наступними роками. До речі, більш децентралізований ЄС може бути більш готовий прийняти Україну до своїх лав.


– Чи може криза в Євросоюзі заблокувати будь-яку здатність країн Європи до спільної колективної дії, в тому числі й щодо України?


– Криза, не криза… В ЄС 28 країн, які мають одноголосно приймати рішення. Це абсурд, який нагадує польське ліберум вето…


– Чи може Україна колись постати перед гіпотетичним вибором: вступ до НАТО або інтеграція окупованої частини Донбасу та Криму?


– Абсолютно. І Україна такий вибір має привітати. Україна набагато сильніша без цих безнадійних регіонів. Інтеграція розвалених економік та ворожого населення може знищити Україну як державу. Краще без них в Європі, як з ними в Росії.


– Якщо виділити лише три головні реформи, які важливі для розвитку України, що би Ви назвали?


– Дуже багато вже зроблено. Але якнайшвидше треба відкликати мораторій на землю, повністю впровадити велику приватизацію, створити ефективний антикорупційний суд.


– Цього року в США мають бути прийняті санкції проти РФ, але невідомо, якими саме вони будуть. На Ваш погляд, до яких санкційних обмежень схилятимуться адміністрація Трампа та нові американські парламентарії?


– Думаю, що якихось сенсацій не буде, отже, буде більше того, що до сих пір було. В дійсності скасування угоди щодо обмеження ядерних ракет (INF Treaty, Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності, – НП) – це свого роду санкції, бо примусять Москву ввійти в гонку озброєння з країною, чия економіка набагато більша та життєздатніша, ніж російська.


Олександр Куриленко


The post “ДНР-ЛНР” знищили б Україну, але Путін не додумається – американський політолог appeared first on Народна Правда.


Источник: Форпост

Шевченківські лауреати у Львові виступили на підтримку кандидатури Петра Порошенка на президентських виборах у березні цього року.

Відповідне звернення до молоді й виборців 13 лютого на спільній прес-конференції озвучили лауреати Національної премії ім. Тараса Шевченка Любомир Медвідь, Богдан Козак, Віктор Камінський, а також народний художник України Микола Шимчук. Окрім них цю заяву підтримали ряд інших відомих діячів – серед них Мирослав Скорик, Ігор Калинець та інші, пише  ZIK.




Академік, народний художник України, професор ЛНАМ, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Любомир Медвідь пояснюючи свою позицію, зазначив, що рішення Президента Порошенка не продовжувати далі воєнний стан було жестом «гуманним і аристократичним». «І водночас це велика відповідальність, яку поклав на себе Президент, дозволивши цей передвиборчий марафон… Головне, щоб цей жест не обернувся дорогою ціною», – сказав він.



Медвідь Любомир Мирославович – академік, народний художник України, професор ЛНАМ, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Фото: ZIK

На його думку, українці зараз не мають права ризикувати, адже на кону – майбутнє держави. «Або Президент Порошенко, або Путін», – констатував він.


Народний художник України Микола Шимчук зазначив, що до чинного гаранта «є дуже багато претензій», але, на його думку, «у державному масштабі – це єдина людина, яка здатна втримати країну». Серед найбільших досягнень Порошенка він назвав безвіз, Асоціацію з ЄС, Томос і закріплення у Конституції курсу на ЄС та НАТО.




Шимчук Микола. Фото: ZIK

Народний артист України, академік, професор ЛНУ ім І. Франка Богдан Козак підтримав гасло Порошенка «Геть від Москви» і звернув увагу, що жоден з інших кандидатів не говорить про це так прямо.


Текст спільної заяви Шевченківських лауреатів у повному обсязі:



Звернення лауреатів

Національної премії України імені Тараса Шевченка від Львівщини

до молоді й виборців

Жоден з попередніх українських президентів не виконав й десятини зі взятих на себе передвиборних зобов’язань. Деякі навіть не обтяжували себе зобов’язаннями, а Януковичеві вдалося посунути країну на край до імперсько-московської прірви. Щоб остаточно туди не впасти довелося пожертвувати тисячами найкращих синів народу, першою чергою згадуючи незабутню Небесну сотню. Кремль безоглядно веде приховану й відкриту війну з Україною упродовж усього її існування, однак за останні роки ця війна з боку ворога набула сатанинського запалу, ненависті й цинізму.


Все ж, незважаючи на неймовірні труднощі, жертви, втрати, витрати, стримуючи протидію внутрішніх ворогів, долаючи байдужість зовнішніх прихильників, незважаючи на непомірно високу ціну свободи, Україна вистояла і перед очима усього цивілізованого людства стоїть, як форпост безпеки й гідності вільного світу.


Україна була, але нині не є непомітною серед суверенних держав. Україну пробували перетворити на розмінну монету, а вона проявила себе нерушимою стіною на межі свободи та тоталітарно-імперських амбіцій сусіди-агресора. Її вважали слабкою і неперспективною, а вона довела свою здатність бути незламною, витривалою, націленою на достойне майбутнє життя.


– Цей здобуток післямайданної України аж ніяк не випадковий, а жертви, складені заради нього, не даремні. Запитуючи, – що трапилося б з Україною після відвертої московської агресії 2014 р. якби Президент Петро Порошенко виявися слабкою людиною, відповідаємо: Україна була б тим самим, що нині являє собою ОРДЛО, притьмарений Крим чи багатостраждальна Сирія.


Безперечно, Порошенкові далеко не все вдалося здійснити. Першою чергою, йому не вдалося здійснити те, що на даний момент є справді непідйомним, що неможливе бути здійсненим навіть при найсильнішій волі, найширших повноваженнях, намірах, жаданнях Президента. Не розуміти це може лише упертий противник чи упереджена, відверто обмежена людина. Вірити, що Порошенко відповідальний за відносне зубожіння українців, за надто повільне економічне зростання, високу ціну комунальних послуг, за усякі негаразди у країні здатен хіба той, хто неспроможний робити логічні висновки, хто не цінує українську державність й лепти не бажає віддати за Україну.


Невже ще комусь невідомо, що в країні триває війна? Що весь тягар воєнного лихоліття лежить на відновленій фактично з нуля Українській армії, щедро підтримуваній чисельними волонтерами, оточеній самовідданістю лікарів, обслуговуючих служб, загонів добровольців, відірваних від продуктивної благотворної праці? Що народ, який веде оборонну війну тимчасово не може бути уповні ситим, щасливим, вдоволеним?


Невже комусь досі не ясно, що від своїх східних до західних кордонів сини України зобов’язані платити дорогою ціною за можливість трудитися, жити, веселитися на мирній, снарядами не зораній своїй землі, бо армія обстоює для них мир? Армія, повноцінне становлення якої відбулося саме за правління президента Порошенка.


Невже українці зненацька збайдужіли до отриманої волі, з якою можуть пересуватися вільними країнами Європи? А хіба безвіз – не дітище Президента? Безперечно, Європа і Світ ще не надто довіряють нам з причини наших внутрішніх протиріч, протиборства тих сил, що люблять Україну і не люблять її, живучи на українській землі, що різні «п’яті колони» роз’ятрюють рани наших невдач, гноблять Батьківщину, – але хіба відсутні значимі успіхи держави Україна на міжнародній арені? Хіба нині квола держава, як за сумних часів Януковича? Хіба не правда, що зі зволіканням, натугою, неохоче та все ж таки визнає сонна Європа фактор суверенної України надійним щитом всеєвропейської безпеки?


Хіба, отримавши Томос і визволивши Українську православну Церкву від зашморгу гнітючого великодержавного московського православ’я й шовіністичного засилля «русского міра» не стали ми, весь український народ, духовно міцнішими, достойнішими, гіднішими серед вільних вірян світу? Хіба повільно, не так як жадалося б, але потужно і неухильно не просуваються наші реформи, скеровані на децентралізацію владних структур, ширше використання внутрішніх резервів, на подолання корупції, поступ у сфері освіти, захисті довкілля, на виваженість і збалансованість прав землеволодіння, на підтримку продуктивних ініціатив суспільства, на будівництво нових доріг, житла й інфраструктур? Чи, проводячи ті реформи, упевнено не наближуємося до вступу у сім’ю вільних народів Євросоюзу? Хіба не ефективно співпрацюємо з країнами НАТО заради укріплення й захисту нашої безпеки? Усе це – не паперовий блеф, а реальні справи.


Президент Порошенко виконав більшість із найвагоміших своїх обов’язків із високим відсотком позитивного підсумку. Він здатен не лише говорити й обіцяти, а й діяти, хоча в суперечливих умовах сучасної української, зокрема закулісно-політичної, дійсності це зовсім не просто. То ж сьогодні, коли на сході яріє виснажлива війна, коли існує велика небезпека ворожої інтервенції на півдні країни, ми затуманені, розгублені українці, роздратовані тимчасовими невдачами, підступами, провокаціями, позбавлені з тієї причини конче необхідної пильності, – хіба можемо дозволити собі влаштовувати і педалювати експерименти із щедро балакучими претендентами на президентське крісло за якими ніщо, крім обіцянок, не стоїть, або тьмяніють давні протиукраїнські діла й вчинки, або бовваніє сам темновельможний Путін?



У сьогоднішній, можливо, найвідповідальніший момент нашої історії не маємо права втрачати Петра Порошенка, як главу держави, оскільки реально він – єдиний, хто здатний протистояти загрозі втратити Україну.




Камінський Віктор Євстахович – композитор, проректор Львівської національної музичної академії їм М. Лисенка, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.


Фото: ZIK



Сообщение Підтримку Президенту висловили ще декілька поважних українців появились сначала на Forpost.


Источник: www.golos.te.ua

Інтеграція України в НАТО, з подачі президента Петра Порошенка закріплена в Конституції, означає відхід країни від “совка” і повноцінну інтеграцію держави в західний світ. Про це на своїй сторінці в Facebook написав блогер, політичний експерт Олексій Голобуцький.


“Для мене питання” чи треба нам в НАТО “не варто вже давно. І чим далі, тим більше я бачу аргументів на користь приєднання до Альянсу. Анексія Криму Росією і розв’язана нею війна на сході зробили мій особистий вибір остаточним. І, як ми бачимо з соцопитувань, схилили на користь НАТО більшість українців. А ініційоване президентом закріплення курсу на НАТО в Конституції зробило цей вибір невідворотним для всієї країни “, – заявив Голобуцький.


За його словами, інтеграція України в НАТО – це перш за все цивілізаційний вибір нашої країни. Незважаючи на те, що Альянс – це військове за своєю суттю об’єднання, що входять до нього країни орієнтовані на західні цінності. І об’єдналися вони якраз для того, щоб ці самі західні цінності захищати, зазначив експерт.


“Вступивши в НАТО, ми станемо не тільки членами найпотужнішого військового союзу – ми повноцінно інтегруємося в західний світ. І в цьому контексті конституційне закріплення нашого курсу на НАТО – демонстрація готовності України до такої інтеграції, до прийняття західних цінностей. І одночасно – однозначний і безповоротний відхід від “русского мира” з усім його моральним потворністю “, – упевнений блогер.


У той же час, упевнений він, важливо також розуміти, що отримання членства в НАТО – це тривала і напружена робота на стратегічному рівні, і переривати її не можна.



“Нинішній президент з цим впорається, зможе завершити розпочате і, як він і пообіцяв, в 2023 році одержати від НАТО ПДЧ (План дій щодо членства, – ред.). Закріпивши цей курс в Конституції, Порошенко дав зрозуміти, що з Альянсом – це у України серйозно, і відступати з обраного шляху країна не збирається. якраз це конституційне закріплення курсу сформувало запобіжник проти відкату ситуації тому, за часів прокремлівської влади. За всіма оцінками, навряд чи як мінімум наступний парламент зможе набрати 300 голосів для кардинального розкрадуть та України в бік Кремля. Але від конкретної особи на посту президента залежить, чи буде закріплений курс втілюватися, або масштабно саботуватися. Тому що такі речі – все ж сфера відповідальності саме президента. Відповідно, вибір громадян на президентських виборах – це і відповідь на питання “чи зможе і захоче цей кандидат привести Україну в НАТО за свою каденцію?” – підсумував Олексій Голобуцький.


The post Закріпивши курс на НАТО в Конституції, Порошенко захистив Україну від відкату в «совок», – блогер appeared first on ГОЛОС || почути правду!.